Дисципліна "Соціальна робота в територіальній громаді" (541 гр.)

Тема. Функції і стратегії діяльності соціальних працівників у громаді

План

1.      Завдання та навички соціальних працівників у громаді.

2.     Ролі соціальних працівників у громаді та методи роботи з громадою.

3.      Стратегії і тактики діяльності.

4.      Особливості застосування тактик: співпраці, кампанії та протистояння.

Попри існування різноманітних теоретичних моделей ро­боти в громаді, усі працівники, які займаються цим видом діяльності, повинні володіти певним набором знань, навичок та методів роботи. Зазвичай завдання соціальних праців­ників у громаді полягає в такому:

- налагодження та підтримка контактів з індивідами, групами та організаціями;

- розвиток профілю спільноти, оцінка ресурсів та потреб спільноти;

- розробка стратегічного аналізу та планування цілей, завдань і пріоритетів;

- підтримка створення груп;

- підтримка роботи та ефективного розвитку груп;

- продуктивна робота з конфліктами всередині та поміж групами й організаціями;

- співробітництво й ведення переговорів з іншими уста­новами, закладами та фахівцями;

- ефективне втручання у розробку й проведення політи­ки, у тому числі налагодження контактів з місцевими політиками;

- усний та письмовий зв’язок з індивідами, групами й організаціями;

- робота з конкретними людьми, включаючи консульту­вання;

- керування ресурсами, включаючи штатний розпис та бюджет;

- підтримка груп та організацій в отриманні ресурсів, на­приклад через заявки на грант;

- контроль та оцінка прогресу, а також найефективнішого використання ресурсів;

- відрахування з груп та/або забезпечення ефективного припинення діяльності груп;

- розробка, контроль та оцінка стратегій рівних можли­востей.

Головні завдання соціального працівника полягають у: розвитку надомних, денних послуг та служб тимчасового догляду, які уможливлять проживання людей у власних домів­ках, коли це доречно; підтримці доглядальників; координації послуг за місцем проживання; забезпеченні раціонального використання коштів тих, хто оплачує послуги у громаді.

З огляду на перелічені завдання та методологічні підходи можна умовно поділити знання та навички, необхідні соці­альному працівникові для роботи в громаді, на три сфери:

- знання поведінки людей та теорії, зокрема теорії соці­альної організації та міжособистісної взаємодії – теорії комунікації, організаційні теорії, політичний процес, групова динаміка;

 - практичні методи: техніки втручання - комунікація, інтерв’ювання, фасилітація (допомога у спілкуванні) роботи групи, посередниц­тво й переговори, планування та оцінювання;

-   технічні навички: збирання, перевірка та аналіз даних за допомогою комп’ютерних програм, ведення комп’ю­терних баз даних, підготовка інформаційних матеріалів за допомогою комп’ютера, користування Інтернетом та веб-дизайн.

Оскільки робота в громаді передбачає залучення до неї членів громади, то її працівники мають володіти лідерськими якостями.

Ролі соціальних працівників у громаді обумовлені змістом діяльності у рамках певної моделі.

Наприклад, у трьох моделях, запропонованих Д. Ротманом, працівникам відведено виконання досить різноплано­вих ролей – від учителя до агітатора.

У моделі місцевого розвитку населеного пункту праців­нику громади відведено роль посередника у процесі змін та організатора невеликих груп, орієнтованих на розв’язання конкретного завдання.

У моделі соціального планування працівники в громаді відіграють здебільшого технічну роль «експерта». У такій ролі вони виступають як агенти змін, не тільки збираючи та аналізуючи дані, а й маневруючи між різними установами та органами влади.

У моделі соціальної дії працівники в громаді відіграють роль організаторів груп людей, котрі зазнають дискриміна­ції. Це передбачає створення та скерування масових органі­зацій і рухів, тобто мобілізацію мас, а також вплив на полі­тичний процес.

А. Гілхріст визначає ролі працівника в громаді залежно від ключових функцій, які їм доводиться виконувати. Вона виділяє, такі ключові ролі:

-    організатор;

-    захисник прав;

-    розхитувач устрою;

-    вчитель соціальних умінь;

-    порадник.

Соціальні працівники в громаді можуть виконувати й інші ролі, наприклад, бути медіатором (посередником), фасилітатором, агентом з питань соціальних змін, менеджером, експертом, лідером, секретарем групи тощо.

Робота в громаді, хоча й має ті ж складові, що й індивідуальна соціальна робота — визначення проблеми, скла­дання плану втручання, втручання та його оцінювання, про­те грунтується на інших методах та підходах.

Загалом, у літературі із соціальної роботи тактики роботи в громаді поділяють на три групи: співпраця, проведення кампаній, боротьба. Однак деякі автори розуміють під «кампанією» також і тактики боротьби й конфронтації або всю діяльність, у рамках виділеної Д. Ротманом моделі соціаль­ної дії. Інколи вирізняють тактики, орієнтовані на консен­сус, орієнтовані на змагання, орієнтовані на конфлікт.

Власне, поняття тактик характеризують зв’язки між тими, хто прагне діяти задля змін у громаді (одна система), й тими, на кого спрямовані такі дії, на кого чинять тиск (інша система). Вибір тактики втручання залежить від ситуації у громаді.

Тактика співпраці ґрунтується на досягненні кон­сенсусу як усередині громади (між усіма її прошарками і групами), так і з зовнішніми сильними та владними структурами (політич­ними, адміністративними, фінансовими тощо). Це потребує встановлення у громаді таких внутрішніх взаємин та зовнішніх зв’язків, які ґрунтуються на домовленостях, а не на конфлікті.

Кампанія означає групові зусилля щодо переконання си­стеми, на яку спрямовані зміни, у необхідності цих змін та виділення потрібних ресурсів.

Брак консенсусу перешко­джає застосуванню тактики співпраці, однак не виявляє оче­видної незгоди. Запорукою успіху кампанії є обрання яскра­вого, емоційно забарвленого символу (логотипа, малюнка, пісні, особи тощо), а також гасла кампанії, зрозумілого для широкого кола людей.

До широкого поняття кампанії віднесено такі вужчі так­тики, як навчання, переконання й лобіювання та звернення до засобів масової інформації.

Для виконання своїх завдань та функцій працівникам у громаді потрібні як знання поведінки людей та організацій, так і вміння застосовувати техніки втручання (комунікацію, інтерв’ювання, фасилітацію роботи групи, посередництво й переговори, планування та оцінювання, а також «технічні» навички, спрямовані на збирання, аналіз та поширення ін­формації.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначити навички, що необхідні соціальному працівникові, для виконання своїх завдань щодо роботи в громаді. 

  2.  Сформулювати головні завдання, що стоять перед соціальним працівником у роботі в громаді.

 3.  Проаналізувати методологічні підходи, які використовують соціальні працівники у роботі в громаді.

 4.  Розкрити стратегії і тактики діяльності соціальних працівників у роботі в громаді.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

      1.  Скласти таблицю знань та навичок, необхідних соціальному працівникові для роботи у громаді, поділивши їх на три сфери, а саме:

-                  знання поведінки людей та теорії;

-                  практичні методи;

-                  технічні навички.

2.  Дати характеристику навичкам, які орієнтовані на завдання і ті, які орієнтовані на взаємодію (в конспекті).

3.  Які ролі доводиться виконувати соціальним працівникам у громаді? Чим вони обумовлені?(в конспекті)

4. Скласти таблицю «Стратегії і тактики діяльності соціальних працівників у різних моделях роботи в громаді».

ЛІТЕРАТУРА

1. Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді: Навчальний посібник. – К., 2005. – 176 с.

2.  Демидова Т.Е. Социальная работа: теория и практика. – М.: Экон-Информ, 2003. – 246 с.

3. Семигіна Т.В. Робота в громаді: практика й політика. – К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – 180 с.

4. Социальная работа: Вопросы и ответы / Под ред. А. М. Панова, Е. И. Холостовой. – М.: Институт социальной работы, 1996. – С. 217.

5. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. –574 с.