Тема 4. Моделі соціальної роботи в громаді"

Тема 3. Соціальні служби та форми роботи з населенням в громадах зарубіжних країн
План

1.  Типи соціальних служб у громаді.

2. Зміст та форми роботи громадських центрів (Community Centers) в Америці, Канаді, Англії.

3.  Реалізація різних форм соціокультурної анімації в культурно-дозвіллєвих центрах.

4. Роль сімейних центрів в організації соціальної роботи на рівні громади.

5.  Характеристика інноваційних інституцій та форм соціальної роботи в громаді в окремих європейських країнах.

Загострення соціальних проблем у Європі в XIX ст. обумовило широке поширення суспільної благодійності, яка виражалася у наданні допомоги нужденним людям волонтерами, а пізніше їх доб­ровільними об’єднаннями. Кульмінацією суспільної благодійності став рух сеттльмент-центрів, який виник в Англії і пізніше поширився у США.

Його засновником вважають протестантського священника Самуела Барнета, який у 1884 році відкрив у бідній частині Лондона благодійний заклад Тойнбі-Хол, що став центром соціальної допо­моги для місцевого населення. Цей заклад існував за рахунок при­ватних пожертвувань. Тойнбі-Холл дав поштовх до створення більше ніж 400 благодійних установ у англійських та американських містах, які стали називати сеттльментами.  У переважній більшості з населен­ням в сеттельмент-центрах працювали студенти, які оселялися в найбідніших кварталах Лондона, а пізніше в багатьох міських райо­нах по всій Великобританії, щоб на собі відчути всі незручності бідності і проводити соціальну роботу на місцях. Вони були провідниками освіти, різних видів культурної діяльності, помічника­ми місцевих жителів у вирішенні радикальних соціальних проблем.

Протягом перших десятиліть працівники сеттльмеитів перетво­рювали громади в політичну силу. Саме завдяки їх активній діяль­ності були прийняті закони про дитячу працю, громадське здоров’я, дитячі садочки, були започатковані служби тимчасових нянь, роз­бивка місцевих парків та створення ігрових майданчиків для дітей, різноманітні гуртки для самоосвіти дорослих. Програми діяльності сеттльмент-центрів були спрямовані на допомогу в отриманні робо­ти, надання медичних послуг, організацію дозвілля та впровадження різних форм неформальної освіти серед членів громади.

Отже, наведені факти свідчать про те, що саме в сеттльментах зародилися окремі напрями та форми соціальної роботи на рівні гро­мади, а самі сеттльменти стали прабатьками багатьох сучасних інституцій, які успішно функціонують у територіальних та етнічних громадах різних країн.

Одними з найпоширеніших серед них є громадські центри (Соmmunity Сеnters), які активно діють в громадах США, Канади, Великобританії, Німеччини, Швейцарії та інших європейських країн. Зміст та форми їх роботи обумовлені потребами різних груп населення громади. Пріоритетними напрямами діяльності в таких центрах є освітній, дозвіллєвий та оздоровчий. Зазвичай вони орієнтовані на роботу з різними віковими групами.

Окрім громадських центрів традиційною соціальною інсти­туцією в громадах є також сімейні центри. Зазвичай, вони створю­ються на муніципальному рівні з метою зміцнення стосунків між до­рослими та дітьми, налагодження між ними атмосфери взаєморо­зуміння та підтримки, розв’язання конфліктів у родині. У цих цент­рах проводяться спеціальні тренінги та заняття для батьків, ор­ганізовуються різноманітні форми сімейного проведення дозвілля, можуть надавати послуги психологи, психотерапевти, медичні працівники, юристи.

 З метою надання соціально-педагогічної допомоги підліткам у кризових ситуаціях, за ініціативи громадськості спочатку у Відні, а пізніше в інших містах країни, були відкриті інформаційні центри. Головна мета їх діяльності - допомогти молодим людям у критичній ситуації та застерегти від небажаних вчинків. Тут практикуються індивідуальні та групові форми роботи з молоддю, які проводять психологи, соціальні працівники, юристи, представники місцевих поліцейських відділень.

 На початку 80-х років у деяких регіонах Великої Британії почали з’являтися Центри Розвитку Громадського Виховання, які актив­но залучали до спільної діяльності не лише формальні інституції, а й неформальні молодіжні організації.

Ще однією інституцією, яка дуже поширена в громадах за­рубіжних країн, є культурно-дозвіллєві центри (рекреаційні центри, центри дозвілля, громадські кампуси, «сонячні центри»). Особливо активно діють такі центри в містах Франції, де інтенсивно розви­вається такий напрям соціальної роботи як соціально-культурна анімація. Соціокультурна діяльність у цих центрах спрямована на те, щоб стимулювати саморозвиток людей через оволодіння різними ви­дами творчості: ліплення, живопису, мистецтва пантоміми, театру, співу тощо. Для проведення такої роботи у Франції готують спеціаль­них фахівців - аніматорів, які активно співпрацюють з соціальними працівниками, активістами та волонтерами в громаді.

Ще одним досить поширеним соціальним інститутом у громадах є різноманітні клуби. Вони виникли на початку XX століття як клу­би мікрорайонів і особливого поширення набули у місцях з найбільш вираженим характером соціальних конфліктів. Такі клуби мають низку загальних характерних рис:

- виникають в однорідних кварталах міста, де міцні традиції та зв’язки громади;

- мають на меті створення умов для самовираження особистості;

- зміст і програми клубів мікрорайону визначаються самим життям, вимогами щоденної реальності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.  Які традиційні соціальні інститути забезпечують соціальну роботу з населенням в громадах за кордоном?

 2.  Здійсніть порівняльний аналіз змісту їх роботи.

 3.  Доберіть свої приклади соціальної роботи у громаді в

за­рубіжних країнах.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

       1.  Визначте види соціальних інститутів та форми роботи з населенням у громадах зарубіжних країн. Наведіть приклади.

       2.  Підготуйте інформаційні повідомлення щодо особливостей соціальної роботи в громадах зарубіжних країн. Визначте можливості запровадження міжнародного досвіду в практику вітчизняної соціальної роботи в громаді.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Виникнення і діяльність сеттльмент-центрів.

2. Діяльність громадських центрів в США, Великобританії, Німеччині, Швейцарії.

3. Діяльність сімейних центрів у європейських країнах.

4. Діяльність Центрів Розвитку Громадського Виховання у Великобританії.

5. Виникнення культурно-дозвіллєвих центрів у зарубіжних країнах.

6. Робота молодіжних волонтерських шкіл у Данії.

7. Досвід соціальної роботи з молоддю у країнах ближнього зарубіжжя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді: Навчальний посібник. – К., 2005. – 176 с.

2.  Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім’ями: Метод. матеріали для тренера / О.В. Безпалько та інші; Під заг. ред. І.Д. Звєрєвої. – К.: Наук. світ, 2004. – 69 с.  

3.  Демидова Т.Е. Социальная работа: теория и практика. – М.: Экон-Информ, 2003. – 246 с.

4.  Ковчина І.М. Сучасні технології соціальної роботи за рубежем. Навчально-методичний посібник / За заг. ред. А.Й.Капської. –  К.: Логос, 2001. – 96 с.

5.  Поліщук В.А. Професійна підготовка фахівців соціальної сфери: зарубіжний досвід. Посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 184 с.

6.  Семигіна Т.В. Робота в громаді: практика й політика. – К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – 180 с.

7.  Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. –574 с.