ДИСЦИПЛІНА "ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ГУВЕРНЕРА" (541 гр.)

Тема. Діагностика виховного потенціалу сім’ї

План

1. Основні функції соціального гувернера.

2. Використання  методів  діагностики  сім’ї  в  діяльності  соціального гувернера.

3. Загальні вимоги до соціальних гувернерів як спеціалістів, орієнтованих до роботи в сім’ї.

Основні     функції       соціального         гувернера.  

Діяльність  соціального гувернера зорієнтована на роботу з усіма категоріями дітей (незалежно від наявності чи відсутності у них проблем), а саме: фізично і психічно здоровими, з обмеженими функціональними можливостями, з незначними порушеннями здоров’я, соціальними проблемами, обдарованими дітьми.

На підставі викладено вище можна визначити такі функції соціального гувернера:

Діагностична функція спрямована на вивчення, аналіз й оцінювання індивідуальних особливостей, стану фізичного і психічного здоров’я, рівня вихованості, успішності дитини, проблем (якщо такі існують) соціально- психологічного, дидактичного та виховного характеру на основі сучасних методів педагогіки, психології, соціології. Крім того, соціальний гувернер має звернуту увагу на вивчення традицій, ціннісних орієнтацій, виховного потенціалу, інтересів, потреб, проблем сім’ї; рівня психолого-педагогічної культури батьків; особливостей спілкування дитини з дорослими членами сім’ї, сіблінгами; місця і ролі дитини у сім’ї.

Прогностична функція полягає у визначенні й розробці програми соціально-педагогічної роботи з дитиною на основі врахування її індивідуальних та вікових особливостей, рівня розвитку, побажань батьків; виборі методів, засобів і прийомів, які дозволяють у заданих умовах та встановлений час досягнути поставленої мети; передбаченні результатів діяльності в цілому та різних її аспектів зокрема, що забезпечать максимальну результативність за розумних витрат зусиль і часу.

Соціалізуюча функція передбачає формування у дитини основних соціальних норм і цінностей, розвиток навичок соціальної самоорганізації життя, здатності орієнтуватися в навколишньому світі, інтеграцію до соціального середовища.

Виховна функція спрямована на формування у дитини загальнолюдських і національних цінностей, моральних понять, поглядів і переконань, вироблення навичок і звичок моральної поведінки; розвиток естетичних потреб, смаків і почуттів, художніх здібностей і творчої діяльності, культури взаємодії з природою; забезпечення повноцінного фізичного та інтелектуального розвитку.

Освітня функція передбачає розвиток у дитини потреби в отриманні знань, неперервній освіті; формування позитивної мотивації навчання; розвиток мовлення, мислення, емоційно-вольової сфери. Крім  того, соціальний гувернер має звернути увагу і на просвіту батьків, підвищення рівня їх педагогічних знань та умінь, формування бажання займатися самоосвітою.

Комунікативна функція полягає у встановленні доцільної, конструктивної взаємодії з дитиною, батьками та іншими членами сім’ї. Завдання соціального гувернера у реалізації цієї функції полягає у дотриманні основних правил та норм спілкування, доборі оптимальних прийомів і засобів комунікативного впливу, попередженні та подоланні конфліктних ситуацій.

Попереджувально-профілактична функція полягає у запобіганні та обмеженні причин соціальної дезадаптації дитини; попередженні та подоланні     негативних     явищ,     конфліктних     ситуацій,     які     здатні антипедагогічно вплинути на неї; проведенні роз’яснювальної роботи щодо впливу шкідливих звичок на здоров’я та життєдіяльність особистості; формуванні і пропагуванні здорового способу життя; організації соціально - позитивної діяльності через відвідування позашкільних навчально-виховних закладів.

Організаторська функція передбачає залучення вихованця до різних видів діяльності, організацію співробітництва з батьками у досягненні поставленої мети; забезпечення змістового дозвілля дитини; налагодження співпраці та партнерства з різними спеціалістами та соціально-виховними інституціями.

Консультативна функція спрямована на допомогу батькам у вивченні і розумінні питань сімейного виховання; наданні порад і рекомендацій щодо розвитку і виховання їхньої дитини, корекції її поведінки, відхилень у розвитку; знаходження ефективних шляхів взаємодії дорослих і дитини, створення атмосфери взаєморозуміння, співробітництва.

Охоронно-захисна функція полягає в обстоюванні і захисті прав та інтересів дитини на життя, освіту, дозвілля, свободу слова, отримання інформації, висловлення власної думки на основі відповідної нормативно- правової бази; створенні умов для повноцінного розвитку вихованця, віри в себе, в можливість досягнення позитивних результатів; збереженні і зміцненні фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.

Корекційно-реабілітаційна функція має на меті здійснення корекції виховних впливів на дитину з боку сім’ї, соціального середовища, зміну і вдосконалення її особистісних якостей, особливостей життєдіяльності; допомогу дитині з обмеженими функціональними можливостями  у досягненні оптимального фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівня розвитку, озброєння її навичками самообслуговування, сприяння соціальній адаптації, залучення до участі у суспільному житті.

Соціально-терапевтична функція спрямована на вчасне подолання кризових ситуацій та проблем дитини і сім’ї, пропонування шляхів і засобів для самостійного вирішення і подолання труднощів, стимулювання впевненості у собі.

Посередницька функція полягає у налагодженні взаємодії з різними соціальними інституціями (медичними, освітніми, культурними закладами, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, неурядовими організаціями) та фахівцями (лікарями, дефектологами, реабілітологами, психологами, вихователями дошкільних закладів, учителями, викладачами- репетиторами, викладачами музичних, хореографічних, художніх шкіл та студій, керівниками гуртків, секцій, спеціалістами служб та центрів у справах сім’ї, представниками громадських організацій тощо), які сприятимуть соціальному становленню і розвитку дитини.

Вказані функції домінують залежно від потреб та конкретних ситуацій, що виникли у дитини. На основі функцій визначимо напрями роботи соціального гувернера, а саме це:

- здійснення індивідуального соціального виховання і розвитку дітей переддошкільного, дошкільного та шкільного (переважно молодшого та середнього) віку, захист їхніх прав та інтересів;

- організація індивідуальної роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями, дітьми з незначними  порушеннями здоров’я, соціальними проблемами, обдарованими дітьми з метою соціально-педагогічної допомоги і підтримки, корекції їхнього розвитку, нейтралізації негативного впливу середовища;

- установлення співробітництва з батьками дитини, підвищення їх педагогічної культури, допомога у виконанні функцій вихователів;

- налагодження співпраці з різними соціальними інституціями та спеціалістами;

- удосконалення власної професійної діяльності.

Таким чином, у сучасному соціокультурному просторі збільшується кількість дітей, які потребують ефективної професійної допомоги спеціаліста нової формації - соціального гувернера. Це фахівець, який здійснює індивідуальну роботу з різними категоріями дітей переддошкільного, дошкільного та шкільного віку в умовах сім’ї або умовах, наближених до таких з метою їх соціального виховання і розвитку, соціально-педагогічної допомоги і підтримки, захисту їхніх прав та інтересів; сприяє педагогізації батьків, допомагає їм у розв’язанні проблем сімейного виховання.

2. Використання методів діагностики сім’ї в діяльності соціального гувернера.

Функції гувернера часто збігаються з функціями інших фахівців, зокрема, з дефектологом або сімейним соціальним педагогом чи соціальним працівником. Залежно від потреб, та конкретних ситуацій, в яких опинилися діти та батьки кожна з функцій може переважати.

Діагностична функція гувернера спрямована на вивчення, аналіз й оцінювання індивідуальних особливостей, стану фізичного і психічного здоров’я, рівня вихованості, успішності дитини, проблем (якщо такі існують) соціально-психологічного, дидактичного та виховного характеру на основі сучасних методів педагогіки, психології, соціології. Крім того, гувернеру варто звернуту увагу на вивчення традицій, ціннісних орієнтацій, виховного потенціалу, інтересів, потреб, проблем сім’ї; на вплив мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на дітей; рівня психолого- педагогічної культури батьків; особливостей спілкування дитини з дорослими членами сім’ї; місця і ролі дитини у сім’ї.

Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприйняття явищ та об’єктів з метою подальшого їх аналізу та використання для потреб практичної діяльності. Спостереження буває: включеним (коли експериментатор на певний час стає рівноправним членом сім’ї, яка досліджується). Допомагає виявити особливості, недоступні іншим методам; невключеним (спостереження зі сторони, коли дослідник не належить до сім’ї, яку спостерігає). Використовується при підготовці програми дослідження, для уточнення та конкретизації гіпотези, визначення методів, вихідних положень дослідження; відкритим (коли сім’я знає, що вона є об’єктом вивчення); прихованим (коли сім’я не підозрюють, що за нею ведеться спостереження, при цьому використовуються телекамери, магнітофони, спеціальні кімнати з стінами однобічного бачення); лабораторним (коли спостерігається експериментальна ситуація, більш-менш наближена до реальності модель); польовим (коли об’єктом спостереження є реальний соціальний процес).

Умови успішного проведення спостережень: обов’язкова наявність мети спостереження та її відповідність завданням дослідження; вибір способів спостереження і способів фіксації явищ, що спостерігаються; планомірне проведення спостережень за певною схемою; перевірка результатів спостереження з точки зору їх обґрунтованості та надійності; об’єктивна позиція спостерігача; комплексній та аналітичний характер спостережень.

Метод спостереження має свої „плюси” та „мінуси”. „Плюси”: дозволяє зафіксувати явище в момент його здійснення в реальній ситуації. „Мінуси”: вплив суб’єктивної точки зору спостерігача; знання об’єкта про те, що за ним спостерігають.

Методи опитування - це методи збору первинної інформації на основі безпосередньої чи опосередкованої взаємодії респондента і дослідника. Опитування буває груповим чи індивідуальним, очним чи заочним, усним та письмовим.

До  „плюсів”  опитування  належить  легкість  обробки  результатів,  масовість, швидкість отримання інформації.

Бесіда - це діалог на певну тему з метою отримання інформації. Питання можуть бути прямі й непрямі, але за продуманим планом, відповідати меті дослідження, бути чіткими та етичними. Бесіда передбачає створення обстановки довіри, розуміння, вільного, неформального спілкування. Відповіді повинні фіксуватися, але непомітно.

Інтерв’ю - це діалогова форма опитування, для якої характерними є прямі питання, які ставить тільки дослідник, певний відрізок часу, нейтральна позиція дослідника, більш швидкий, ніж у бесіді, темп розмови.

У основі будь-якого спілкування «дорослий – дитина» - питання про індивідуальний внесок кожного учасника в психологічне непорозуміння. Необхідно виявити, з ким треба працювати далі та як розставити акценти.

Під час інтерв’ю важливим є отримання максимально конкретних, чітких відповідей та ілюстрацій із повсякденного життя. В інтерв’ю використовуються динамічні оцінки стану сім’ї: екокарту, генограму, сімейну скульптуру.

3. Загальні вимоги до соціальних гувернерів як спеціалістів, орієнтованих до роботи в сім’ї.

Соціальний гувернер – це спеціаліст з медико-соціальної реабілітації дітей з інвалідністю для роботи в сім’ях  і  соціальних закладах. Існує система підготовки гувернерів або соціальних гувернерів в Україні – а саме, сучасна педагогічна освітня система готує домашніх вихователів-гувернерів у педвузах, педучилищах, педагогічних коледжах.

Підготовка цієї категорії ведеться за спеціальними навчальними планами і програмами, об’єднують широке коло питань з фізіології, психології, педагогіки, предметів гуманітарного, культурологічного й естетичного циклу та інше.

Випускники таких закладів із спеціальністю гувернера здебільшого особи жіночої статі, знаходять роботу в сім’ях, які не мають достатньо можливостей виховувати дітей самостійно, проте можуть наймати кваліфікованого фахівця педагога, гувернера. На домашніх гувернерів поширюється  чинне законодавство про працю та соціальний захист. Праця гувернера, соціального гувернера у нових соціально-економічних умовах набуває значного поширення як різновид педагогічної діяльності вчителя.

Підготовка соціальних гувернерів як спеціалістів має інтегрований, тобто теоретичний, практично-діяльнісний, дослідницько-аналітичний характер.

Завдання і основні види діяльності соціальних гувернерів полягають у:

1. Володінні психолого-педагогічними та суміжними знаннями про дитину як суб’єкта освітнього процесу. Його вікових особливостей, соціальних факторів впливу на розвиток особистості;

2. Організації індивідуальної, навчально-освітньої, соціально-педагогічної, корекційно-розвиваючої навчально-методичної роботи;

3. Прийманні професійних рішення з урахуванням їхніх соціальних наслідків і вимог етики;

4. Організації і координації роботи з соціальної адаптації і реабілітації;

Соціальний гувернер повинен мати високоморальну свідомість, загальну культуру й інтелігентність, любов до дітей. Формувати пізнавальну, мотиваційно-вольову й емоційну сферу особистості. Також консультувати батьків з питань навчання і виховання дітей із затримками розвитку і різного роду дефектами. Здійснювати допомогу в подоланні порушень у пізнавальному й особистісному розвитку. Соціальний гувернер має виконувати функції посередника між батьками і дітьми та у виховній роботі, в гуманістичному й естетичному вихованні використовувати різні види мистецтва.

Основні завдання гувернера на початковому етапі роботи з дитиною:

- побудувати роботу так, щоб дитина якомога швидше прийняла дорослого;

- встановлення доброзичливих і довірливих стосунків з дорослими членами сім’ї.

Для успішного здійснення вказаних завдань слід дотримуватися таких методичних вказівок:

1. Гувернер і батьки у вказаний період повинні якомога частіше заохочувати дитину, хвалити її, підкреслено виявляти свою любов і прихильне ставлення до неї.

2. Гувернер повинен розповідати батькам про найменші успіхи дитини в її присутності.

3. На початковому етапі роботи дитина вивчає дорослого, у тому числі і за допомогою порушень поведінки. Тому тут краще запобігати негативним проявам у поведінці дитини, ніж карати зі її наслідки.

4. Будь-яка заборона гувернера не повинна залишатися без уваги. На допустимо лишати без уваги і порушення дитиною заборон. Необхідна категоричність і постійність заборон по відношенню до неприпустимих дій дитини. Але уникати тотальних заборон. Забороняючи щось дитині, обов’язково слід вказувати, що можна робити. Слід знати, що діти у віці до 5 років не завжди здатні керувати поведінкою в результаті заборон, оскільки у цей період дошкільного дитинства дитиною керує пізнавальний інтерес, який і є визначальним в її поведінці.

5. Помилкою гувернера є дуже активно з перших днів братися до роботи (“синдром фрекен Бок”), до своїх функцій, намагатися одразу ж провести певні режимні моменти, втручатися у стосунки дітей і батьків.

6. Гувернер повинен дотримуватися певного конформізму у стосунках з батьками. Недопустимо у категоричній, авторитарній формі вказувати батькам на прорахунки у вихованні дитини.

7. По закінченню періоду адаптації треба проводити бесіди з батьками (краще у невимушеній, опосередкованій формі) з питань виховання дитини. Підкріплювати свої поради теоретичними і практичними знаннями.

8. Дуже важливою є трансляція батькам позитивного образу дитини. Інколи бать не помічають позитивних рис дитини, можливостей її розвитку, здібностей. При цьому вихователю слід допомогти батькам побачити це ( т.зв. “перестановка акцентів ”).

9. Найважчою проблемою для гувернера вважається побудова стосунків з дорослими членами родини, інколи він опиняється в ситуації контролю, нагляду, втручання з їх боку. При цьому слід виявляти розважливість, конформність, прагнення конструктивного вирішення конфліктних ситуацій.

10. Ні в якому разі гувернер не повинен підкреслено підтримувати позицію одного з батьків всупереч іншому, настроювати дитину проти батьків або одного з них. Гувернер повинен сприяти формуванню авторитету батьків, позитивного ставлення дитини до них.

11. Об’єктивними показниками закінчення періоду адаптації є глибокий сон дитини, гарний апетит, позитивний емоційний стан, активна поведінка, доброзичливе ставлення до гувернера.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1.                Підготувати доповідь на тему: «Виховання дітей у сім’ї» за творами класиків педагогіки.

2.                Підготувати сценку «Перше знайомство гувернера з сім’єю»

3.                Дати  рекомендації       щодо успішності першого    знайомства соціального гувернера із сім’єю вихованця.