ДИСЦИПЛІНА "ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ГУВЕРНЕРА" (541 гр.)
Тема. Діагностика виховного
потенціалу сім’ї
План
1. Основні функції соціального гувернера.
2. Використання методів діагностики
сім’ї в діяльності
соціального гувернера.
3. Загальні вимоги до соціальних гувернерів як спеціалістів, орієнтованих
до роботи в сім’ї.
Основні функції соціального гувернера.
Діяльність соціального гувернера зорієнтована на роботу з
усіма категоріями дітей (незалежно від наявності чи відсутності у них проблем),
а саме: фізично і психічно здоровими, з обмеженими функціональними
можливостями, з незначними порушеннями здоров’я, соціальними проблемами,
обдарованими дітьми.
На підставі викладено вище можна визначити такі функції соціального
гувернера:
Діагностична функція
спрямована на вивчення, аналіз й оцінювання індивідуальних особливостей, стану
фізичного і психічного здоров’я, рівня вихованості, успішності дитини, проблем
(якщо такі існують) соціально- психологічного, дидактичного та виховного
характеру на основі сучасних методів педагогіки, психології, соціології. Крім
того, соціальний гувернер має звернуту увагу на вивчення традицій, ціннісних
орієнтацій, виховного потенціалу, інтересів, потреб, проблем сім’ї; рівня
психолого-педагогічної культури батьків; особливостей спілкування дитини з
дорослими членами сім’ї, сіблінгами; місця і ролі дитини у сім’ї.
Прогностична функція полягає
у визначенні й розробці програми соціально-педагогічної роботи з дитиною на
основі врахування її індивідуальних та вікових особливостей, рівня розвитку,
побажань батьків; виборі методів, засобів і прийомів, які дозволяють у заданих
умовах та встановлений час досягнути поставленої мети; передбаченні результатів
діяльності в цілому та різних її аспектів зокрема, що забезпечать максимальну
результативність за розумних витрат зусиль і часу.
Соціалізуюча функція
передбачає формування у дитини основних соціальних норм і цінностей, розвиток
навичок соціальної самоорганізації життя, здатності орієнтуватися в
навколишньому світі, інтеграцію до соціального середовища.
Виховна функція
спрямована на формування у дитини загальнолюдських і національних цінностей,
моральних понять, поглядів і переконань, вироблення навичок і звичок моральної
поведінки; розвиток естетичних потреб, смаків і почуттів, художніх здібностей і
творчої діяльності, культури взаємодії з природою; забезпечення повноцінного
фізичного та інтелектуального розвитку.
Освітня функція
передбачає розвиток у дитини потреби в отриманні знань, неперервній освіті;
формування позитивної мотивації навчання; розвиток мовлення, мислення,
емоційно-вольової сфери. Крім того,
соціальний гувернер має звернути увагу і на просвіту батьків, підвищення рівня
їх педагогічних знань та умінь, формування бажання займатися самоосвітою.
Комунікативна функція полягає
у встановленні доцільної, конструктивної взаємодії з дитиною, батьками та
іншими членами сім’ї. Завдання соціального гувернера у реалізації цієї функції
полягає у дотриманні основних правил та норм спілкування, доборі оптимальних
прийомів і засобів комунікативного впливу, попередженні та подоланні
конфліктних ситуацій.
Попереджувально-профілактична функція
полягає у запобіганні та обмеженні причин соціальної дезадаптації дитини;
попередженні та подоланні
негативних явищ, конфліктних ситуацій, які
здатні антипедагогічно вплинути на неї; проведенні роз’яснювальної
роботи щодо впливу шкідливих звичок на здоров’я та життєдіяльність особистості;
формуванні і пропагуванні здорового способу життя; організації соціально -
позитивної діяльності через відвідування позашкільних навчально-виховних
закладів.
Організаторська функція
передбачає залучення вихованця до різних видів діяльності, організацію
співробітництва з батьками у досягненні поставленої мети; забезпечення
змістового дозвілля дитини; налагодження співпраці та партнерства з різними
спеціалістами та соціально-виховними інституціями.
Консультативна функція
спрямована на допомогу батькам у вивченні і розумінні питань сімейного
виховання; наданні порад і рекомендацій щодо розвитку і виховання їхньої
дитини, корекції її поведінки, відхилень у розвитку; знаходження ефективних
шляхів взаємодії дорослих і дитини, створення атмосфери взаєморозуміння,
співробітництва.
Охоронно-захисна функція полягає
в обстоюванні і захисті прав та інтересів дитини на життя, освіту, дозвілля,
свободу слова, отримання інформації, висловлення власної думки на основі
відповідної нормативно- правової бази; створенні умов для повноцінного розвитку
вихованця, віри в себе, в можливість досягнення позитивних результатів;
збереженні і зміцненні фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.
Корекційно-реабілітаційна функція має на
меті здійснення корекції виховних впливів на дитину з боку сім’ї, соціального
середовища, зміну і вдосконалення її особистісних якостей, особливостей
життєдіяльності; допомогу дитині з обмеженими функціональними можливостями у досягненні оптимального фізичного,
інтелектуального, психічного, соціального рівня розвитку, озброєння її
навичками самообслуговування, сприяння соціальній адаптації, залучення до
участі у суспільному житті.
Соціально-терапевтична функція
спрямована на вчасне подолання кризових ситуацій та проблем дитини і сім’ї,
пропонування шляхів і засобів для самостійного вирішення і подолання труднощів,
стимулювання впевненості у собі.
Посередницька функція полягає
у налагодженні взаємодії з різними соціальними інституціями (медичними,
освітніми, культурними закладами, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та
молоді, неурядовими організаціями) та фахівцями (лікарями, дефектологами,
реабілітологами, психологами, вихователями дошкільних закладів, учителями,
викладачами- репетиторами, викладачами музичних, хореографічних, художніх шкіл
та студій, керівниками гуртків, секцій, спеціалістами служб та центрів у
справах сім’ї, представниками громадських організацій тощо), які сприятимуть
соціальному становленню і розвитку дитини.
Вказані функції домінують залежно від потреб та конкретних ситуацій, що
виникли у дитини. На основі функцій визначимо напрями роботи соціального
гувернера, а саме це:
- здійснення індивідуального соціального виховання і розвитку дітей
переддошкільного, дошкільного та шкільного (переважно молодшого та середнього)
віку, захист їхніх прав та інтересів;
- організація індивідуальної роботи з дітьми з обмеженими функціональними
можливостями, дітьми з незначними
порушеннями здоров’я, соціальними проблемами, обдарованими дітьми з
метою соціально-педагогічної допомоги і підтримки, корекції їхнього розвитку,
нейтралізації негативного впливу середовища;
- установлення співробітництва з батьками дитини, підвищення їх
педагогічної культури, допомога у виконанні функцій вихователів;
- налагодження співпраці з різними соціальними інституціями та
спеціалістами;
- удосконалення власної професійної діяльності.
Таким чином, у сучасному соціокультурному просторі збільшується кількість
дітей, які потребують ефективної професійної допомоги спеціаліста нової
формації - соціального гувернера. Це фахівець, який здійснює індивідуальну
роботу з різними категоріями дітей переддошкільного, дошкільного та шкільного
віку в умовах сім’ї або умовах, наближених до таких з метою їх соціального
виховання і розвитку, соціально-педагогічної допомоги і підтримки, захисту
їхніх прав та інтересів; сприяє педагогізації батьків, допомагає їм у
розв’язанні проблем сімейного виховання.
2. Використання методів діагностики сім’ї в діяльності соціального
гувернера.
Функції гувернера часто збігаються з функціями інших фахівців, зокрема, з
дефектологом або сімейним соціальним педагогом чи соціальним працівником.
Залежно від потреб, та конкретних ситуацій, в яких опинилися діти та батьки
кожна з функцій може переважати.
Діагностична функція гувернера спрямована на вивчення, аналіз й оцінювання
індивідуальних особливостей, стану фізичного і психічного здоров’я, рівня
вихованості, успішності дитини, проблем (якщо такі існують) соціально-психологічного,
дидактичного та виховного характеру на основі сучасних методів педагогіки,
психології, соціології. Крім того, гувернеру варто звернуту увагу на вивчення
традицій, ціннісних орієнтацій, виховного потенціалу, інтересів, потреб, проблем
сім’ї; на вплив мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання,
позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на
дітей; рівня психолого- педагогічної культури батьків; особливостей спілкування
дитини з дорослими членами сім’ї; місця і ролі дитини у сім’ї.
Спостереження - це
цілеспрямоване, планомірне сприйняття явищ та об’єктів з метою подальшого їх
аналізу та використання для потреб практичної діяльності. Спостереження буває:
включеним (коли експериментатор на певний час стає рівноправним членом сім’ї,
яка досліджується). Допомагає виявити особливості, недоступні іншим методам;
невключеним (спостереження зі сторони, коли дослідник не належить до сім’ї, яку
спостерігає). Використовується при підготовці програми дослідження, для
уточнення та конкретизації гіпотези, визначення методів, вихідних положень
дослідження; відкритим (коли сім’я знає, що вона є об’єктом вивчення);
прихованим (коли сім’я не підозрюють, що за нею ведеться спостереження, при
цьому використовуються телекамери, магнітофони, спеціальні кімнати з стінами
однобічного бачення); лабораторним (коли спостерігається експериментальна
ситуація, більш-менш наближена до реальності модель); польовим (коли об’єктом
спостереження є реальний соціальний процес).
Умови успішного проведення спостережень: обов’язкова наявність мети
спостереження та її відповідність завданням дослідження; вибір способів
спостереження і способів фіксації явищ, що спостерігаються; планомірне
проведення спостережень за певною схемою; перевірка результатів спостереження з
точки зору їх обґрунтованості та надійності; об’єктивна позиція спостерігача;
комплексній та аналітичний характер спостережень.
Метод спостереження має свої „плюси” та „мінуси”. „Плюси”: дозволяє
зафіксувати явище в момент його здійснення в реальній ситуації. „Мінуси”: вплив
суб’єктивної точки зору спостерігача; знання об’єкта про те, що за ним
спостерігають.
Методи опитування - це
методи збору первинної інформації на основі безпосередньої чи опосередкованої
взаємодії респондента і дослідника. Опитування буває груповим чи
індивідуальним, очним чи заочним, усним та письмовим.
До „плюсів” опитування
належить легкість обробки
результатів, масовість, швидкість
отримання інформації.
Бесіда - це діалог на
певну тему з метою отримання інформації. Питання можуть бути прямі й непрямі,
але за продуманим планом, відповідати меті дослідження, бути чіткими та
етичними. Бесіда передбачає створення обстановки довіри, розуміння, вільного,
неформального спілкування. Відповіді повинні фіксуватися, але непомітно.
Інтерв’ю - це діалогова
форма опитування, для якої характерними є прямі питання, які ставить тільки
дослідник, певний відрізок часу, нейтральна позиція дослідника, більш швидкий,
ніж у бесіді, темп розмови.
У основі будь-якого спілкування «дорослий – дитина» - питання про
індивідуальний внесок кожного учасника в психологічне непорозуміння. Необхідно
виявити, з ким треба працювати далі та як розставити акценти.
Під час інтерв’ю важливим є отримання максимально конкретних, чітких відповідей
та ілюстрацій із повсякденного життя. В інтерв’ю використовуються динамічні
оцінки стану сім’ї: екокарту, генограму, сімейну скульптуру.
3. Загальні вимоги до соціальних гувернерів як спеціалістів, орієнтованих
до роботи в сім’ї.
Соціальний гувернер – це спеціаліст з медико-соціальної реабілітації дітей
з інвалідністю для роботи в сім’ях
і соціальних закладах. Існує
система підготовки гувернерів або соціальних гувернерів в Україні – а саме,
сучасна педагогічна освітня система готує домашніх вихователів-гувернерів у
педвузах, педучилищах, педагогічних коледжах.
Підготовка цієї категорії ведеться за спеціальними навчальними планами і
програмами, об’єднують широке коло питань з фізіології, психології, педагогіки,
предметів гуманітарного, культурологічного й естетичного циклу та інше.
Випускники таких закладів із спеціальністю гувернера здебільшого особи
жіночої статі, знаходять роботу в сім’ях, які не мають достатньо можливостей
виховувати дітей самостійно, проте можуть наймати кваліфікованого фахівця педагога,
гувернера. На домашніх гувернерів поширюється
чинне законодавство про працю та соціальний захист. Праця гувернера,
соціального гувернера у нових соціально-економічних умовах набуває значного
поширення як різновид педагогічної діяльності вчителя.
Підготовка соціальних гувернерів як спеціалістів має інтегрований, тобто
теоретичний, практично-діяльнісний, дослідницько-аналітичний характер.
Завдання і основні види діяльності соціальних гувернерів полягають у:
1. Володінні психолого-педагогічними та суміжними знаннями про дитину як
суб’єкта освітнього процесу. Його вікових особливостей, соціальних факторів
впливу на розвиток особистості;
2. Організації індивідуальної, навчально-освітньої, соціально-педагогічної,
корекційно-розвиваючої навчально-методичної роботи;
3. Прийманні професійних рішення з урахуванням їхніх соціальних наслідків і
вимог етики;
4. Організації і координації роботи з соціальної адаптації і реабілітації;
Соціальний гувернер повинен мати високоморальну свідомість, загальну
культуру й інтелігентність, любов до дітей. Формувати пізнавальну,
мотиваційно-вольову й емоційну сферу особистості. Також консультувати батьків з
питань навчання і виховання дітей із затримками розвитку і різного роду
дефектами. Здійснювати допомогу в подоланні порушень у пізнавальному й
особистісному розвитку. Соціальний гувернер має виконувати функції посередника
між батьками і дітьми та у виховній роботі, в гуманістичному й естетичному
вихованні використовувати різні види мистецтва.
Основні завдання гувернера на початковому етапі роботи з дитиною:
- побудувати роботу так, щоб дитина якомога швидше прийняла дорослого;
- встановлення доброзичливих і довірливих стосунків з дорослими членами
сім’ї.
Для успішного здійснення вказаних завдань слід дотримуватися таких методичних
вказівок:
1. Гувернер і батьки у вказаний період повинні якомога частіше заохочувати
дитину, хвалити її, підкреслено виявляти свою любов і прихильне ставлення до
неї.
2. Гувернер повинен розповідати батькам про найменші успіхи дитини в її
присутності.
3. На початковому етапі роботи дитина вивчає дорослого, у тому числі і за
допомогою порушень поведінки. Тому тут краще запобігати негативним проявам у
поведінці дитини, ніж карати зі її наслідки.
4. Будь-яка заборона гувернера не повинна залишатися без уваги. На
допустимо лишати без уваги і порушення дитиною заборон. Необхідна
категоричність і постійність заборон по відношенню до неприпустимих дій дитини.
Але уникати тотальних заборон. Забороняючи щось дитині, обов’язково слід
вказувати, що можна робити. Слід знати, що діти у віці до 5 років не завжди
здатні керувати поведінкою в результаті заборон, оскільки у цей період
дошкільного дитинства дитиною керує пізнавальний інтерес, який і є визначальним
в її поведінці.
5. Помилкою гувернера є дуже активно з перших днів братися до роботи
(“синдром фрекен Бок”), до своїх функцій, намагатися одразу ж провести певні
режимні моменти, втручатися у стосунки дітей і батьків.
6. Гувернер повинен дотримуватися певного конформізму у стосунках з
батьками. Недопустимо у категоричній, авторитарній формі вказувати батькам на
прорахунки у вихованні дитини.
7. По закінченню періоду адаптації треба проводити бесіди з батьками (краще
у невимушеній, опосередкованій формі) з питань виховання дитини. Підкріплювати
свої поради теоретичними і практичними знаннями.
8. Дуже важливою є трансляція батькам позитивного образу дитини. Інколи
бать не помічають позитивних рис дитини, можливостей її розвитку, здібностей.
При цьому вихователю слід допомогти батькам побачити це ( т.зв. “перестановка акцентів
”).
9. Найважчою проблемою для гувернера вважається побудова стосунків з
дорослими членами родини, інколи він опиняється в ситуації контролю, нагляду,
втручання з їх боку. При цьому слід виявляти розважливість, конформність,
прагнення конструктивного вирішення конфліктних ситуацій.
10. Ні в якому разі гувернер не повинен підкреслено підтримувати позицію
одного з батьків всупереч іншому, настроювати дитину проти батьків або одного з
них. Гувернер повинен сприяти формуванню авторитету батьків, позитивного
ставлення дитини до них.
11. Об’єктивними показниками закінчення періоду адаптації є глибокий сон дитини,
гарний апетит, позитивний емоційний стан, активна поведінка, доброзичливе
ставлення до гувернера.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
1.
Підготувати доповідь на тему: «Виховання
дітей у сім’ї» за творами класиків педагогіки.
2.
Підготувати сценку «Перше знайомство
гувернера з сім’єю»
3.
Дати рекомендації щодо
успішності першого знайомства соціального гувернера із сім’єю вихованця.
Комментариев нет:
Отправить комментарий