ДИСЦИПЛІНА  "СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД КЛІЄНТА" (531 гр.)

Семінарське заняття

Тема. Соціальний супровід неповнолітніх, які вчинили правопорушення

План

1.   Соціальні проблеми неповнолітніх, що вчинили злочини.

2. Фактори ризику та захисні фактори, які потрібно враховувати при наданні соціальних послуг.

3. Етапи соціального супроводу неповнолітніх, які вчинили правопорушення.

Література

1.   Верховний Суд України – Інформаційний сервер. – [Цит. 2007, 17

лютого]. – <www.scourt. gov.ua>.

2.     Капська А.Й., Пєша І.В. Соціальний супровід різних категорій сімей та дітей. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 232 с.

3.     Организация и проведение программ восстановительного правосудия: Методическое пособие / Под ред. Л.М. Карнозовой и Р.Р. Максудова. – М.: МО Центр «Судебно-правовая реформа», 2006. – 244 с.

Тематика доповідей:

1.     Соціальні проблеми неповнолітніх, що вчинили правопорушення та заходи, що можуть допомогти їм вирішити їх.

2.     Фактори ризику та захисні фактори, які потрібно враховувати при наданні соціальних послуг.

3.     Основні форми і методи роботи з неповнолітніми, які вчинили правопорушення.

4.     Етапи соціального супроводу неповнолітніх, які вчинили правопорушення.

Соціальний супровід здійснюється шляхом надання різних видів соціальних     послуг:     соціально-побутові;     соціально-педагогічні; психологічні; соціально-медичні юридичні; інформаційні; послуги з працевлаштування.

Етапи соціального супроводу неповнолітніх, які вчинили правопорушення.

Перший етап є отримання інформації від підрозділу пробації про постановку на облік неповнолітнього, засудженого до покарань, не пов‘язаних з позбавленням волі (облік неповнолітніх, які вчинили правопорушення, здійснюється підрозділом пробації для проведення оцінки потреб і ризиків).

Доцільно центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді долучитися до спільного аналізу зібраних даних про дітей (зокрема, щодо з‘ясування їхнього статусу, причин і підстав взяття на облік, чи були засуджені до покарань, не пов‘язаних із позбавленням волі, перебували в місцях попереднього ув‘язнення, особливостей родинних і соціальних контактів).

За потреби центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді можуть залучатися до проведення спільного моніторингу особових справ неповнолітніх разом із представниками служб у справах дітей.

Другий етап – проведення оцінки потреб дитини та її сім‘ї (початкова оцінка). Соціальні послуги неповнолітнім, які скоїли правопорушення, надаються після отримання інформації про них від органів, що здійснюють облік таких дітей та ведуть з ними роботу.

Пропонується використовувати інформацію щодо оцінки потреб і ризиків, надану підрозділом пробації, та за потреби збирати додаткові відомості  щодо  причин  та  умов,  які  сприяли  вчиненню  дитиною правопорушення, а також стосовно її знань, умінь, навичок, здібностей, особливостей поведінки, розвитку та готовності до самостійного життя.

Початкова оцінка проводиться відповідно до вимог і форм документування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 «Про затвердження форм обліку соціальних послуг сім‘ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах».

Оцінювати потреби дитини та її сім‘ї необхідно з урахуванням її віку, статі, національності, особливостей розвитку, здатності батьків забезпечувати потреби дитини, ресурсів родинного середовища та громади, мотивації сім‘ї до співпраці, усвідомлення родиною власних проблем і можливостей (сильних сторін), а також використовувати при цьому надані підрозділом пробації висновки щодо ризиків учинення неповнолітнім повторного кримінального правопорушення.

Від задоволення соціальних потреб дитини залежатиме успішність надання їй послуг, проведення ресоціалізації та інтеграції.

Вважається за доцільне врахування таких соціальних потреб підлітка:

- виховання в сім‘ї;

- розвиток, формування й підтримка просоціальних навичок;

- аналіз життєвої ситуації, визначення основних проблем і шляхів їх розв‘язання,

- складання плану виходу зі складної життєвої ситуації;

- налагодження чи відновлення стосунків з батьками, членами родини;

- відновлення соціального статусу;

- відновлення чи отримання документів;

- влаштування до закладів соціального обслуговування чи захисту дітей;

- розв‘язання житлових питань, отримання медичної допомоги тощо;

- формування та закріплення навичок здорового способу життя, профілактика наркоманії, алкоголізму, соціально небезпечних хвороб тощо.

Рекомендується звертати увагу на корекцію психологічного стану та поведінку дітей у повсякденному житті шляхом організації змістовного й активного дозвілля.

З метою успішного проведення початкової оцінки потреб у наданні дитині та її сім‘ї соціальних послуг пропонується налагодити довірливі стосунки з нею, в доступній формі роз‘яснити їй мету, завдання і процес оцінювання. Важливим компонентом оцінювання є спостереження за поведінкою, реакціями, емоційною готовністю дитини до змін.

Одночасно рекомендується проводити роботу з батьками, якою передбачається: встановлення контакту; збирання інформації про сім‘ю дитини; визначення здатності батьків до батьківства та схильності дитини визнавати їхні настанови, життєві орієнтири, стиль виховання; пошук даних про родичів, спілкування з якими є важливим для дитини; встановлення контактів соціального працівника з сім‘єю, родичами; визначення сімейних проблем і причин їх виникнення; обговорення питань щодо відповідальності батьків за виховання дітей; навчання батьків методам і прийомам ефективного спілкування з дітьми.

Необхідно звертати увагу на відновлення родинних зв‘язків і формування у батьків відповідальності за виховання дітей.

Соціальним працівникам при проведенні початкової оцінки потреб дитини треба враховувати її думку стосовно ситуації, що склалася, та відслідковувати реакцію дитини на неї, оцінювати здатність і готовність сім‘ї допомагати неповнолітній дитині, виявляти фактори, що необхідно враховувати при наданні соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, а також здійснювати соціально-профілактичну роботу, спрямовану на запобігання повторним злочинам.

Третій етап – проведення оцінки потреб дитини та її сім‘ї (комплексна оцінка) та складання на її підставі плану супроводу. Комплексна оцінка є основною складовою соціального супроводу дитини та її сім‘ї. Правильно визначені ключові проблеми, потреби, сильні сторони, ресурси родини та найближчого оточення допоможуть у підготовці висновків та рекомендацій для складання плану супроводу.

Спочатку варто  погодити цілі та заходи для їх досягнення, включені до плану супроводу, з планом індивідуально-профілактичної роботи, що складається органом пробації.

Пропонується центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді обмінюватися інформацією з підрозділом пробації щодо результатів відвідування неповнолітніми запланованих заходів, проходження програм, змін, що відбуваються в житті дитини.

Для проведення та документування результатів комплексної оцінки можна використовувати Акт оцінки потреб дитини та її сім‘ї, сім‘ї (особи) (комплексна оцінка) відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 «Про затвердження форм обліку соціальних послуг сім‘ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах».

Соціальним працівникам рекомендується надавати послуги як дитині, так і її батькам або особам, що їх замінюють, орієнтуючись у роботі на сильні сторони родини, враховувати при цьому рівень батьківського потенціалу, залучати до співпраці психолога.

Органом пробації реалізуються пробаційні програми для неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням, до участі в реалізації яких можуть залучатися спеціалісти центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Тому комплексна оцінка потреб дитини може проводитись під час участі неповнолітнього в пробаційній програмі.

Четвертий етап – реалізація заходів відповідно до плану соціального супроводу сім‘ї (особи) згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 «Про затвердження форм обліку соціальних послуг сім‘ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах».

До плану супроводу можуть бути включені заходи із пробаційної програми.

При складанні плану супроводу доцільно враховувати:

- причини та умови, що сприяли вчиненню дитиною правопорушення (варто вивчати кожен випадок, з‘ясовуючи, що саме підштовхнуло дитину до цього вчинку, що треба змінити для того, щоб такий негативний вчинок не повторився);

- рівень прив‘язаності дитини до сім‘ї та взаємини з оточенням;

- психологічний мікроклімат у сім‘ї;

- стать, культурну, релігійну ідентичність дитини;

- сильні сторони дитини, на які буде опиратися надавач соціальних послуг у побудові процесу перевиховання та корекції;

- висловлені дитиною побажання щодо обговорення плану подолання складних життєвих обставин (подолання алко- чи наркозалежності особистої чи батьків);

- оцінку ризиків учинення неповнолітнім повторних правопорушень, надану підрозділом пробації;

- вимоги пробаційної програми.

При плануванні роботи варто підбирати такі заходи, що можуть допомогти підліткам у:

- мотивації до позитивних змін;

- усвідомленні власних негативних рис характеру, емоцій та пов’язаних із ними проблем;

- прийнятті рішень щодо зміни поведінки в ситуаціях гніву, агресії, роздратованості, занепокоєння, розчарування, заздрості, страждання, образи, болю, страху, сорому тощо;

- формуванні психосоціальної компетенції (адекватна самооцінка, толерантність, ввічливість, уміння формувати власний бюджет, переживати невдачі, розуміти й задовольняти власні потреби з урахуванням потреб інших людей, налаштовуватись на успіх, ефективне спілкування, емпатію, справлятися зі стресами, розвивати дружні стосунки, конструктивно розв‘язувати конфлікти, критично й позитивно мислити, відповідально та самостійно приймати рішення тощо).

Для формування навичок саморегуляції та управління своїми емоціями в конфліктних ситуаціях можна провести нижчезазначені заходи на основі проведеної оцінки потреб.

Орієнтовна мета таких заходів – навчити ідентифікувати негативні почуття (емоції) на ранніх стадіях їх прояву та відпрацювати навички саморегуляції (ознайомити з безпечними способами прояву негативних емоцій та допомогти усвідомити внутрішні й зовнішні причини негативних емоцій). Очікувані результати: підвищення рівня саморегуляції емоцій, самоконтролю у поведінці, закріплення стану контролю емоцій та зниження рівня агресії.

Орієнтовний перелік основних заходів для досягнення результату: участь у тренінгу (тематичні вправи: «Мої почуття», «Вихід емоцій»); індивідуальне консультування з природи гніву; складання колажів: «Я і мої друзі», «Моя родина»; візит до громадської організації з метою допомогти в організації змістовного дозвілля для дітей з функціональними обмеженнями.

Ефективність наданих послуг полягає у  формуванні  в неповнолітніх стійкої мотивації до змін, відмови від кримінальної поведінки, розуміння переваг загальнолюдських цінностей.

Застосування певних (мотиваційних) підходів може допомогти клієнту перейти від незацікавленості через роздуми до активних змін. Під мотивацією розуміють не те, що хтось має, а скоріше всього те, що хтось робить. Це включає усвідомлення наявності проблеми, пошук шляху змін, а згодом чітке дотримання цієї стратегії змін.

Одним з засіб для пробудження внутрішньої власної мотивації клієнта до змін є мотиваційне інтерв’ювання. Провідним принципом такого інтерв’ювання є створення помітного дисонансу або протиріччя між теперішньою поведінкою та важливими особистісними цілями та цінностями людини. Одним з методів для досягнення цього є спонукання клієнта до оцінки власного ставлення до правопорушення їхнього впливу, пошуку фактів, які б свідчили, що правопорушення – це проблема, визнання потреби у змінах та готовності змінюватися. Консультант намагається показати клієнтові, що будь-які рішення, які приймає клієнт, є передусім його рішеннями, і для консультанта не має значення, що це за рішення. Мотиваційне консультування будується на чотирьох ключових принципах: виявляти емпатію; розвивати амбівалентність/протиріччя клієнта; аналізувати опір клієнта, уникати конфронтації; підтримувати внутрішні резерви клієнта.

Вважається за доцільне при підтримці неповнолітніх, наданні їм соціальних послуг використовувати різні форми та методи роботи:

- бесіди, консультування (індивідуальні, групові, за участю однолітків чи батьків або осіб, що їх замінюють);

- лекції, тренінги, відеолекторії, тематичні дискусійні клуби, засідання за круглим столом;

- спостереження за неповнолітніми, батьками або особами, що їх замінюють, інтерв‘ю;

- групи відновлення, самодопомоги, взаємодопомоги;

- спільні відвідування спортивних секцій, творчих гуртків, дитячих громадських організацій;

- виконання неповнолітніми певних практичних завдань індивідуально чи разом з дорослим, спілкування з яким є для неї значущим (малюнок, колаж, тест, заповнення анкети, доручення-послуга громаді, участь у проведенні інформаційно-просвітницьких кампаній).

Спеціаліст допомагає у розвитку практичних життєвих навичок, мотивує    до         відповідальності  за      власне        життя, особистісного самовизначення  та  зростання,  надає  підтримку  в  самореалізації, пошуку  та  залученні  зовнішніх  ресурсів  для  розв‘язання  складних питань,  відновлення  та  налагодження  стосунків  з  батьками  або особами, що їх замінюють, до розуміння відповідальності за власні дії. Можна  використовувати  диференційований  підхід  до  надання консультативної, соціальної допомоги (сприяння працевлаштуванню, залучення  до  навчання,  участь  у  виховних  заходах  та  соціально корисній діяльності, індивідуально-профілактичній роботі).

Досягти запланованих результатів неможливо без свідомої, вмотивованої участі неповнолітнього у заходах шляхом забезпечення:

- довірливого спілкування, поваги до його думок і поглядів;

- спільного прийняття рішень (надання можливості вибору та наділення повноваженнями);

- підтримки         ініціатив,    талантів,     сильних      сторін особистості (обговорення  слабких  сторін  особистості,  орієнтація  на  майбутнє;

- неповнолітній має розуміти, що з ним відбувається, що на нього чекає, які рішення він повинен сам прийняти та реалізувати на шляху до змін).

Соціальна   підтримка   неповнолітнього   є   однією   зі   складових послідовної   та   ефективної  ресоціалізації   та   подальшої   успішної інтеграції в суспільні відносини.

Доцільно аналізувати зміни мотивації дитини, її емоційного стану та поведінки, а також залучати до активного обговорення результатів наданих послуг та уточнення наступних заходів і дій неповнолітнього та батьків або осіб, що їх замінюють. У разі недосягнення цілей чи суттєвої зміни обставин рекомендується відкоригувати план супроводу.

Процес корекції поведінки неповнолітнього може супроводжуватися низкою суб‘єктивних та об‘єктивних труднощів:

- слабкість у дитини мотивації щодо зміни;

- вживання дитиною психоактивних речовин;

- складність налагодження контакту соціального працівника з дитиною через особистісні якості дитини, її замкнутість, недовіру до дорослих, психологічні травми дитини;

- відмова батьків або осіб, що їх замінюють, від контакту із соціальним працівником, небажання чи невміння співпрацювати;

- неготовність батьків або осіб, що  їх замінюють, задовольняти певні потреби дитини чи відсутність у них таких можливостей;

- відсутність у громади ресурсу щодо організації дозвілля;

- віддаленість від місця проживання дитини дозвільних закладів, що ускладнює їх відвідування дитиною.

П‘ятий етап – аналіз досягнутих результатів.

У ході аналізу результатів доцільно визначити фактори, що вплинули на зміни у поведінці дитини, оцінити вплив наданих послуг на дитину, узагальнити її досягнення.

Вважається за доцільне ознайомити неповнолітнього, його батьків або осіб, що їх замінюють, з висновками щодо його досягнень, вислухати й обговорити їхні думки та пропозиції щодо результатів роботи.

Соціальному працівникові варто переконатися, що реабілітація неповнолітнього пройшла успішно: відбулися соціально сприятливі зміни його особистості, корекція поведінки або її окремих проявів, сформовано нові життєві навички й навички спілкування, дитина готова до самостійного життя.

Результати проведеного аналізу використовуються для підготовки висновку  щодо  ресоціалізації,  корекції  соціальної  поведінки  або  її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості неповнолітнього та його інтеграції.

Пропонується за потреби проводити моніторинг роботи з неповнолітнім, зокрема аналізувати:

- результати співпраці центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і підрозділів пробації щодо участі неповнолітніх у пробаційних програмах;

- ефективність методів і прийомів, що застосовувалися до неповнолітніх, та прогалини у наданні їм соціальних послуг.

При цьому важливо звертати увагу на підтримку стабільності досягнутих результатів.

Невід‘ємною умовою успішності реабілітації та інтеграції є забезпечення подальшої підтримки дитини.