Дисципліна "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ" (531 ГР.)

Практичне заняття № 7

Тема. Корекційно-розвивальна робота соціального педагога

Мета: систематизувати та поглибити знання студентів про корекційно-розвивальну роботу соціального педагога, основні етапи корекційно-розвивальної роботи, форми і методи корекційної роботи; формувати у студентів вміння застосовувати теоретичні знання на практиці; сприяти формуванню пізнавального інтересу у процесі вивчення дисципліни.

Методичні вказівки. Відповідно до Положення про психологічну службу системи освіти України корекційно-розвивальна робота є одним із основних видів діяльності практичного психолога та соціального педагога і полягає в здійсненні психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному, індивідуальному розвитку й поведінці учнів, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, психологічного розвитку особистості, формування соціально-корисної життєвої перспективи.

Зміст корекційної роботи пов'язується з найбільш типовими труднощами дітей, серед яких можна виділити:

 1) невідповідність рівня психічного (розумового) розвитку дитини віковій нормі;

2) неготовність до шкільного навчання; невстигання; низка пізнавальна та навчальна мотивація;

3) негативні тенденції особистісного розвитку; комунікативні проблеми;

4) неорганізованість поведінки, низький рівень довільної регуляції;

5) емоційні порушення поведінки;

6) дезадаптація в дитячому садку, школі, сім'ї.

Відповідно до визначених ускладнень пропонуються такі шляхи корекції.

Корекція розумового розвитку:

–       розвиток сенсорних здібностей;

–       розвиток наочно-образного (наочно-дійового) мислення;

–       розвиток функцій довільної уваги й пам'яті;

–       розвиток мовлення;

–       розвиток пізнавальної мотивації.

Корекція готовності дитини до систематичного навчання в школі:

–       корекція «внутрішньої позиції» дитини;

–       формування загальної успішності (позитивна мотивація, пізнавальні процеси, самоконтроль, самооцінка);

–       корекція дрібної моторики та просторової орієнтації;

–       корекція читання;

–       корекція уявлень про кількість, розмір тощо.

Корекція поведінки:

Блок 1. Мотиваційний: невміння виділити, усвідомити та витримати мету дії.

Блок 2. Операційно-регуляторний: невміння планувати шляхи досягнення мети як за змістом, так і за часом; невміння контролювати дії й вносити корективи в ході їх виконання.

      Корекція особистісного розвитку

 1. Комунікативні проблеми:

1) в сім'ї: з батьками, родиною та поза сім'єю;

2) з однолітками, вихователями, учителями.

У першому випадку: роз’яснювальна корекційна робота з батьками й педагогами, спрямована на зміну виховних установок та стереотипів виховання; батьківський тренінг (підвищення психологічної батьківської компетентності); тренінг педагогічного спілкування (підвищення педагогічної компетентності); корекційні ігри психолога з дитиною (розвиток партнерських стосунків); організація ігор дитини з батьками (проба на спільну діяльність).

У другому випадку: колективні ігри (справедливий розподіл ролей та регуляція стосунків); ігрова корекція поведінки (від реагування та вихід агресивного заряду); статусна психотерапія (вікові переміщення дітей з неадекватною самооцінкою); соціальна терапія (зміна ставлення групи до дитини завдяки стійкій високій оцінці значимого дорослого).

2. Проблеми самооцінки, тривожності, завищеного емоційного напруження, пасивності, конформізму:

 – психогімнастика;

–       арттерапія;

– психодрама та інші форми десенсибілізації.

3. Проблема дезадаптації дитини (комплексна):

– комунікативні проблеми;

–       порушення емоційної регуляції;

–       дезорганізація поведінки, затримки, порушення розумового розвитку; – порушення особистісної поведінки;

–       неготовність до навчання.

Психокорекційна робота у випадках дезадаптації може мати як комплексний характер, так і симптоматичний, спрямований на певні напрямки розвитку поведінки та спілкування дитини. У підлітковому та юнацькому віці змістовна проблематика, яка потребує зусиль психолога, представлена таким чином: Ускладнення підліткового і юнацького віку: акцентуації характеру; емоційно-особистісні; психофізіологічний інфантилізм. Відповідно до проблематики визначається зміст психокорекції. Для підліткового віку більш прийнятними є групові форми корекційної роботи. У випадках вирішення емоційно особистісних проблем використовуються її індивідуальні форми.

                                Питання до обговорення:

1. Організація та проведення корекційно-відновлювальних, розвивальних занять.

2.     Психологічна корекція й психотерапія.

3.     Принципи корекційної діяльності.

4.     Зміст та методи корекційно-розвивальної роботи.

                         Творчі індивідуальні завдання:

1.Підібрати вправи-привітання для вступної частини розвивального заняття  на встановлення або підтвердження емоційно-позитивного контакту «соціальний педагог – дитина», формування в дитини спрямованості на однолітка та інтересу до нього. 

2. Підібрати вправи для основної частини корекційно-розвивального заняття (мета заняття: «Зниження тривожності учнів», «Розвиток комунікативних та творчих здібностей учнів»)

3.   Підібрати ігри для зняття емоційного й фізичного напруження дітей, що використовуються у заключній частині корекційного заняття.