ДИСЦИПЛІНА "ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ГУВЕРНЕРА" (541 ГР.)

Практичне заняття № 4

Тема. Сімейне виховання як об’єкт діяльності соціального гувернера

Мета: визначення та аналіз сфер діяльності соціального гувернера, які спрямовані на допомогу сім’ї, побудова коректних взаємовідносин гувернера, дитини і членів родини, прищеплення відповідних умінь і навичок.

Методичні вказівки. З прийняттям Закону України “Про дошкільну освіту” узаконена освіта в родині, що являє собою одну із форм отримання дошкільної освіти не в державній установі. Обов’язки гувернера багато в чому залежать від особливостей родини (зайнятості батьків, кількості дітей, їх уявлень про виховання та освіту дитини тощо).

Професійний педагог-гувернер виступає посередником між дитиною і батьками, які не завжди розуміють особливості її здоров’я, розвитку, поведінки тощо. Особливості роботи соціальних гувернерів з різними типами сімей. Найбільшої уваги від соціальних гувернерів потребують сім’ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. Це так звані неблагополучні сім’ї; зовні благополучні, але із стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками; де відсутня єдність вимог до дитини; де існує надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань; соціальної підтримки вимагають одинокі матері, в тому числі неповнолітні, яких в Україні останнім часом стає дедалі більше; має місце насильство стосовно до жінки, дитини тощо. Кожна із зазначених категорій проблемних сімей вимагає адекватної соціально-психологічної допомоги у підтримці та подоланні конфліктних ситуацій. Гувернер має бути готовим до організації різнопрофільної роботи: проведення діагностики дитячо-батьківських відносин, соціально-педагогічної діагностики відхилень сімейного виховання, надання консультативної та психокорекційної допомоги сім’ї та інше. Особливим завданням гувернера в організації сімейного виховання є захист прав дитини. Завдання гувернера полягає в тому, щоб захистити дітей, які зазнають різного роду насильства, від несприятливого впливу середовища, а також допомогти батькам у розв’язанні складних питань у сімейному вихованні. Допомогти дітям адаптуватися в оточуючому середовищі, налагодити систему взаємостосунків з державними органами та громадськими організаціями, безконфліктно розв’язувати проблеми. Концептуально новим в освітній роботі з дитиною є особистісно-орієнтований підхід до неї, який проявляється в умінні створити сприятливу психологічну атмосферу, встановити доброзичливе емоційне спілкування з людьми, прихильно ставитися до дитини, щоб вона відчула турботу і захищеність, встановити контакти довіри, співробітництва з малюком як із рівним партнером, знати здібності і можливості дитини, створювати ситуації, коли б вона могла проявити свій інтелект, забезпечувати різноманітну діяльність, враховуючи її інтереси.

Батькам дитини молодшого віку треба обстежувати малюка у спеціалістів і виявляти сильні і слабкі сторони його розвитку. На основі висновків фахівців гувернер разом із батьками має будувати прогноз та індивідуальну траєкторію його розвитку на найближчу перспективу, вибираючи форми, інтенсивність розвиваючої роботи. Гувернер, який використовує у навчанні і вихованні дитини індивідуальний підхід, повинен володіти різноманітними методами і прийомами виховання, використовувати їх відповідно до потреб дитини, варіювати розумове та психічне навантаження, добирати та пропонувати дитині ігрові завдання різного ступеня складності, розуміти її інтереси, здібності, мотиви поведінки, можливості тощо. Основні етапи індивідуалізації освітнього процесу:

1. Систематичне цілеспрямоване спостереження за індивідуальними проявами дитини — соціального, інтелектуального, мотиваційного, емоційного, творчого, фізично-рухового та інших видів розвитку дитини.

2. Складання психолого-педагогічної характеристики розвитку дитини письмової або усної (психологічного портрета, паспорта).

3. Написання індивідуальної програми розвитку дитини, виховання та навчання дошкільника, визначення і створення психолого-педагогічних умов, необхідних для формування особистості дитини.

4. Реалізація індивідуальної програми в практичній роботі з дитиною найефективніших засобів індивідуального впливу.

5. Проведення аналізу одержаних результатів з метою вдосконалення подальшої індивідуальної роботи.

6. Написання короткострокової (довгострокової) індивідуальної освітньої програми.

Надзвичайно важливим є соціальний захист соціального педагога-гувернера в нашій державі. Потребує комплексних напрацювань нормативно-правова база його захищеності в сучасному українському суспільстві.

Питання до обговорення:

1. Основні функції соціального гувернера.

2. Використання  методів  діагностики  сім’ї  в  діяльності  соціального гувернера.

3. Загальні вимоги до соціальних гувернерів як спеціалістів, орієнтованих до роботи в сім’ї.

Творчі індивідуальні завдання:

1. Продемонструвати  підготовлену  сценку  „Перше  знайомство  гувернера  з сім’єю”.

2. Проаналізувати         поведінку   гувернера,  батьків       та      дитини при першому знайомстві соціального гувернера з сім’єю.

3. Розробити    рекомендації       щодо   успішності     першого     знайомства соціального гувернера із сім’єю вихованця.