ДИСЦИПЛІНА  "СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД КЛІЄНТА" (531 ГР.)

Тема. Технологія соціального супроводу дітей та молоді, які перебувають у конфлікті з законом

План

1.    Сутність конфлікту із законом.

2.   Основні фактори ризику потрапляння дитини та молоді у конфлікт із законом.

3.  Нормативно-правові акти, що регламентують соціальну роботу з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом (на самостійне опрацювання)

4.  Заклади, що надають соціальні послуги дітям та молоді, які перебувають у конфлікті із законом.

Конфлікт із законом – це ситуація, яка виникає внаслідок порушення особою законодавчо закріплених норм та тягне за собою певні санкції. Дитина, яка перебуває у конфлікті із законом, – це неповнолітня особа (неповноліття охоплює період від 14 до 18 років), яка скоїла правопорушення і/або перебуває на профілактичному обліку у відділі/секторі ювенальної превенції, або відбуває покарання за вироком суду (пов’язане з позбавленням волі чи ж альтернативне покарання

Cеред дітей, які перебувають у конфлікті із законом, можуть бути такі категорії:

• діти, які поставлені на профілактичний облік у секторах ювенальної пре- венції (раніше – кримінальна міліція у справах дітей);

• діти, які поставлені на облік у кримінально-виконавчій інспекції (підрозді- лі пробації), тобто засуджені до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, або звільнені від відбування покарання з випробуванням; • діти, ув’язнені у слідчому ізоляторі;

 • діти, які відбувають покарання, пов’язане з позбавленням волі у виховній колонії.

Якими є основні фактори ризику потрапляння дитини у конфлікт із законом?

Існує ряд криміногенних факторів, які опосередковано чи прямо впливають на ризик розвитку девіантної поведінки, зокрема делінквентної та кримінальної. До них належать як статичні фактори ризику (такі, що не змінюються, включаючи фактори, пов’язані з історією попередніх правопорушень, віком та статтю), так і динамічні (такі, що можуть бути змінені, отже передбачають застосу- вання виправних заходів).

Криміногенні фактори ризику можуть бути класифіковані за п’ятьма категоріями:

1. Особистісні фактори.

2. Фактори сімейного впливу.

3. Фактори шкільного середовища.

4. Фактори впливу ровесників.

5. Фактори громади.

1. До особистісних факторів відносять стан здоров’я, фізичний стан, а також темперамент, специфічні особливості характеру, зокрема:

• акцентуації характеру (найбільш загострені риси характеру, що притаманні 90 % дітей підліткового віку. При цьому дослідження свідчать, що для підлітків, які перебувають у конфлікті із законом, найчастіше характерні такі акцентуації характеру, що заважають ефективній соціальній адаптації та сприяють формуванню делінквентної і кримінальної поведінки: гіпертимний, епілептоїдний (збудливий), істероїдний (демонстративний), нестійкий;

• імпульсивність (часто протиправні дії опосередковуються ситуаційно-імпульсивними чи афективними мотивами; такі мотиви реалізуються без етапу попереднього планування і вибору адекватних об’єктів, цілей, способів і програми дії для задоволення актуальної потреби);

• невміння керувати своїми емоціями та почуттями;

• нездатність мислити критично, логічно та послідовно;

• невміння адаптуватись до ситуації;

• дефіцит соціальних навичок;

• нестача навичок вирішення проблем;

• відсутність навичок прогнозу наслідків, поставлення цілей і планування;

• проблеми психічного здоров’я.

До особистісних криміногенних факторів належать також:

 • досвід делінквентної поведінки (попередня участь у бійках, вандалізмі, дрібних крадіжках тощо);

• досвід вживання психоактивних речовин (алкоголю, марихуани та інших наркотиків);

• перший досвід вживання психоактивних речовин у віці 14 років чи раніше. У підлітків, задіяних у системі правосуддя, спостерігаються високі показники вживання алкоголю і наркотиків, але необхідно зазначити, що чинники, які призводять до вживання алкоголю, різняться залежно від статі. Наприклад, хлопці схильні вживати алкоголь та наркотики з метою отримання задоволення, тоді як дівчата роблять це частіше для того, щоб впоратись із психологічною травмою або іншими проблемами. Вплив таких речовин на когнітивно-поведінкові функції підлітка легко спрогнозувати. Роль алкоголю та наркотиків як мотивуючих або сприятливих факторів формування протиправної поведінки стає очевидною із розповідей підлітків про відповідні події чи обставини, які призвели до скоєння злочину.

Важливу роль у формуванні делінквентної та кримінальної поведінки також відіграє наявність антисоціальних поглядів і переконань у підлітків, зокрема:

• толерантне ставлення до порушень закону;

• самоідентифікація з кримінальним оточенням;

 • неповага до закону, судових органів, поліції;

• невміння співчувати;

• спротив змінам тощо.

2. Фактори сімейного впливу. Сім’я є основним середовищем соціалізації дитини, саме в сім’ї дитина засвоює основні правила, норми та моделі спілкування. Формування передумов протиправної поведінки неповнолітніх у сімейному оточенні пов’язане зі: складними життєвими обставинами їх рідних; порушенням структури сім’ї та негативним психологічним кліматом у сім’ях; хибною педагогічною позицією батьків та неадекватним стилем сімейного виховання, низькою батьківською компетентністю загалом.

Особлива увага, у контексті криміногенних особистісних факторів, повинна бути спрямована на:

 • сім’ї з дітьми, в яких батьки у зв’язку з тривалою хворобою не можуть виконувати належним чином свої батьківські обов’язки;

• сім’ї, де триває процес розлучення батьків та вирішується спір між матір’ю та батьком щодо місця проживання дітей, участі в їх вихованні;

• сім’ї з дітьми, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків;

• сім’ї, діти в яких перебувають в інтернатних закладах (крім спеціальних та спеціалізованих), або де є ризик влаштування дітей до таких інтернатних закладів за заявою батьків у зв’язку з неспроможністю задовольнити потреби дітей;

• сім’ї, в яких було скоєне фізичне, психологічне, сексуальне, економічне насильство над дітьми, жорстоке поводження з ними або існує реальна загроза його вчинення;

 • сім’ї, в яких діти систематично самовільно залишають місце постійного проживання;

• сім’ї, діти шкільного віку в яких не зараховані для навчання до загальноосвітніх навчальних закладів або систематично без поважних причин пропускають навчальні заняття.

У шкільному середовищі формуванню передумов протиправної поведінки дітей та підлітків сприяють:

• низький рівень безпеки школи (доступ на територію школи сторонніх осіб, продаж на території школи психоактивних речовин тощо);

• надмірно жорсткі вимоги до успішності навчання;

• застосування стосовно учнів надмірних дисциплінарних санкцій;

• практика стигматизації і таврування тих, хто відстає у навчанні та поведінці;

• високий рівень конкуренції між учнями;

• незалучення учнів до соціально корисної діяльності та позаурочних чи позашкільних заходів; низький рівень успішності у навчанні;

• погані стосунки з педагогами та/або однолітками;

• цькування дитини однолітками;

• сформоване у дитини негативне ставлення до навчання, школи загалом, відсутність бачення дитиною свого майбутнього.

4. Фактори впливу ровесників. Вплив ровесників на формування протиправної поведінки проявляється згодом, після того, як вступають у дію особистісні та родинні фактори, коли дитина дорослішає. У неформальному середовищі однолітків формування передумов протиправної поведінки пов’язане з: наявністю у ньому осіб, яким властива протиправна поведінка, та груп однолітків асоціальної й антисоціальної спрямованості; недоступністю для них соціально позитивних неформальних груп; конфліктами між підлітковими угрупованнями; доступністю для неповнолітніх засобів девіантної поведінки; надмірним тиском на неповнолітніх їх групи або, навпаки, їх ігноруванням з боку правоохоронних органів та громадськості.

5. Фактори громади. Основними з цієї групи факторів є: обмежені ресурси для відпочинку, змістовного та активного дозвілля; здобуття професійних навичок, духовного розвитку та/чи медичної допомоги для неповнолітніх; високий рівень злочинності у районі проживання дитини; доступність алкоголю та наркотиків/реклама, популяризація психоактивних речовин. Регіони, що вирізняються високим рівнем злочинності, торгівлі наркотиками, не сприяють виникненню почуттів єдності ті спільності між людьми, які живуть там. У такому криміногенному середовищі діти зростають в умовах, сприятливих для формування тієї чи іншої моделі протиправної поведінки. Велику роль відіграє наявність/відсутність у громаді мережі закладів для проведення дозвілля дітей, громадських та волонтерських організацій, просвітницько-профілактичних (або корекційних) програм як для загалу дітей, так і для тих, хто має девіантну поведінку або вже перебуває у конфлікті із законом. Чим більшою є спроможність громади взяти на себе широкі повноваження у вирішенні проблем неповнолітніх, які вчинили правопорушення або мають ризик його вчинення та практикують девіантну поведінку, тим вища можливість їх реабілітації та подальшої інтеграції у суспільство.

Хто може бути надавачем послуг дітям, які перебувають у конфлікті із законом, та їх сім’ям?

До органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціально-правового захисту і профілактики правопорушень серед дітей, зокрема тих, які перебувають у конфлікті із законом, належать:

• центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей (станом на 2016 р. – Міністерство соціальної політики України), відповідні структурні підрозділи обласних, Київської міської, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад (служби у справах дітей);

 • уповноважені підрозділи органів Національної поліції;

• приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції;

• школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

• центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров’я;

• спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України (виховні колонії);

• притулки для дітей; • центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

Також до соціальної, соціально-педагогічної, соціально-медичної, психологічної роботи з дітьми, які опинилися у конфлікті із законом, та їх сім’ями можуть долучатися такі суб’єкти:

• центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

• центри медико-соціальної допомоги дітям та молоді «Клініка, дружня до молоді»;

• навчальні заклади;

• громадські українські та міжнародні організації, благодійні фонди;

• релігійні організації. З неповнолітніми, які засуджені до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, соціально-виховну роботу та пробаційні програми реалізують кримінально-виконавчі інспекції (підрозділи пробації)  із залученням ЦСССДМ та громадських організацій.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. В конспекті опрацювати нормативно-правові акти, що регламентують соціальну роботу з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом.

2. Скласти орієнтовний план соціальної реабілітації неповнолітніх, засуджених до покарань не пов’язаних із позбавленням волі.

3.  Розв’язати ситуацію:

 Давид, 17 років, був засуджений за крадіжку з проникненням у приміщення до 3 років позбавлення волі з випробуванням 1 рік. Проживає з батьком та сестрою. Навчається у професійному ліцеї. Під час збору інформації для проведення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення було встановлено, що вихованням дитини майже ніхто не займався: батько багато працював, у зв’язку з чим фактично не мав часу для підлітка, мати була тяжко хвора, проживала окремо у селищі за містом, майже не бачилася з сином. Не відчуваючи контролю з боку батьків, підліток часто пропускав заняття без поважної причини, і як наслідок – мав конфлікти із класним керівником та майстром з виробництва. Іноді, зі слів майстра, з’являвся у навчальному закладі в нетверезому стані, мав друзів, які перебували на обліку у поліції.

- Які послуги можуть бути надані соціальним працівником в процесі соціального супроводу такого клієнта?